Панічні атаки: що варто знати?

Запити на подолання панічних атак суттєво збільшились останнім часом. Люди по-різному описують цю проблему, але сутність її залишається незмінною. Для тих, хто не розуміє, про що мова: уявіть, що ви гуляєте в парку і раптом бачите величезну пащу голодного крокодила.

Отож, спробуємо трохи розібратись в тому:
- Що таке панічна атака?
- Як спрацьовує організм в момент паніки?
- Що варто робити, щоб допомогти собі?

Що таке панічна атака?

Панічна атака є крайнім проявом фобічного розладу. Якщо цей фіксований страх конкретизувати, то найчастіше це – страх смерті або небуття.

Часто панічні атаки супроводжуються наступними фізіологічними проявами:

- різке відчуття серцебиття, ніби серце вистрибує з грудей;
- відчуття нестачі повітря під час вдиху;
- дихання поверхневе і часте;
- тремор кінцівок;
- відчуття напруження в тілі;
- стягуючий головний біль;
- відчуття сухості в роті;
- позиви на сечовипускання.

Багато людей описують панічну атаку, як дуже відчутне і прискорене серцебиття і страх раптової смерті. Саме цей страх спонукає людей отримати невідкладну медичну допомогу. Пізніше, коли вони отримують зворотній зв'язок від лікарів невідкладної допомоги про те, що це є реакцією психіки на щось, додається страх збожеволіти.

Частина людей починають відвідувати медичні центри аби отримати клінічне підтвердження наявним під час паніки симптомам. Зазвичай лікарі розводять руками і кажуть про те, що організм функціонує добре і немає причин для тривоги. Ця інформація ще більше підсилює страх божевілля і пошук того, хто врятує. Із «рятівників» хтось порадить прийом психотропних ліків, а хтось порадить звернутись до фахівців сфери психічного здоров’я (психіатри, психотерапевти, психологи). І це логічно, але страшно. Страшно йти до фахівця, в назві якого є корінь– «псих».

Як спрацьовує організм в момент паніки?

Давайте для початку спробуємо розібратись з тим, як спрацьовує організм, коли без органічної патології, людина має досить потужну тілесну реакцію. Почну із простих прикладів.

Більшість із вас легко пригадають відчуття в тілі перед важливою контрольною роботою, іспитом, першим побаченням. Це може бути і посилене серцебиття, і головний біль, і відчуття спазму в животі. При цьому ви є здоровою людиною, але тіло все одно має певні реакції на стрес.

Щодо того, що ми називаємо «панічною атакою», то обидва слова в назві підтверджують щось надзвичайно сильне, неочікуване і непереборне. Це можна пов’язати з раптовим страхом смерті (небуття), що запускає в організмі низку симптомів, які є гострим реагуванням на небезпеку.

Якщо ми маємо явну загрозу життю, то мобілізація організму необхідна для того, аби вижити. В моменті раптової небезпеки частина мозку вимикається («думаючий мозок»), а частина (амигдала) бере на себе відповідальність за виживання. Саме гормони стресу мобілізують наш організм і дають нам можливість мати сили аби чинити опір небезпеці: втікати чи боротись. Тож якщо ви побачите роззявлену пащу крокодила, то вже не будете думати про те, що вдягнете завтра на роботу, чи як сплануєте вихідні. В цьому моменті організм має вижити і мобілізувати нас максимально швидко і ефективно.

Але часто панічним атакам не передують явні загрози життю. Це може бути суб’єктивне відчуття небезпеки, яке не диференціюється, не виокремлюється, як таке. І тоді прояв тіла сприймається, як божевілля.

Мені дуже подобається приклад, який наводить професор Олександр Фільц стосовно реакції тіла під час панічної атаки. Уявіть собі, що ми стоїмо на старті 100-метрової дистанції і чекаємо на сигнал. Але щось не спрацьовує у судді і він не запускає сигнал старту. Ми напружені, організм максимально налаштований на швидке реагування. Але ми стоїмо хвилину, дві, п’ять, десять.

Що буде з нами?

- серце буде масивно битись;
- тіло буде більш напруженим, ніж коли ми стоїмо в планці;
- дихання стане поверхневим і частим.

І, таким чином, ми отримуємо синдром гіпервентиляції легень, коли вуглекислий газ починає тиснути на симпатичний відділ нервової системи і виникає відчуття, що зараз щось має трапитись. Але як тільки ми побіжимо, все налагодиться.

Що варто робити, щоб допомогти собі?

При панічній атаці:

- Приведіть організм в стан фізичної активності (пробігтись, швидко пройтись, зробити будь-яке фізичне навантаження).
- Озирніться довкола і спробуйте назвати декілька речей, які вибачите (зупинка, дерево, будинок, авто).
- Почуйте звуки, які вас оточують (це можуть бути птахи, шум дерев, чиїсь розмови).
- Випийте якийсь напій, смак якого ви відчуєте відразу (кава, сік і т.д.).
- Відчуйте запах кави, парфуму або будь-чого, що ви зможете розпізнати на нюх.
- Поговоріть з кимось, хто зможе вас вислухати.

Важливо витримати натиск панічної атаки і не дати їй можливості розгорнутись. Але це лише частина допомоги собі. Бо для того, аби добратись до тих речей, які всередині вашої психіки запускають страх смерті, варто звернутись до психотерапевта.

Не зволікайте! Бо психотерапевти, зазвичай, привабливіші та безпечніші за крокодилів)))